«Ми сильні. Ми переможемо» – ці слова він повторював, як молитву. З ними йшов у бій, ними тримався у найважчі моменти. Кирило Кочанов – доброволець, штаб-сержант, людина великого серця, помер у свій День народження, залишивши по собі не лише біль втрати, а й приклад справжньої сили духу. Сьогодні Шосткинська громада провела в останню путь свого Героя.
Кочанов Кирило Валерійович народився 25 січня 1972 року у с. Зноб-Новгородське Шосткинського району. Родина була багатодітною, крім Кирила тут підростало ще двоє діток. Навчався у Зноб-Новгородській загальноосвітній школі. Змалечку хлопчик ріс активним і наполегливим, в юності захоплювався кількома видами спорту (футбол, теніс і волейбол). Після отримання середньої освіти вступив до Зноб-Новгородського ПТУ-39 (зараз заклад має статус професійного аграрного ліцею).
З 1990 року проходив строкову службу у Прибалтиці (війська зв’язку). Після повернення на Шосткинщину протягом 7 років чоловік працював у Державній прикордонній службі України, потім – у лісництві. У шлюбі з коханою дружиною Людмилою народилася та підростала донька Алочка. Улюбленим видом дозвілля чоловіка було рибальство на місцевих водоймах.
«Товариський, добрий , працьовитий… Він був спокійною людиною. Найбільше в інших цінував щирість і чесність… І сам завжди був таким! Його поважали всі – рідні, друзі, колеги. Цінували за справедливість, щирість і здатність зрозуміти», – розповідають близькі Героя.
Наступного дня після початку повномасштабної російської агресії, 25.02.2022, Кирило вже стояв у черзі місцевих добровольців до військкомату. За роки служби воював на Сумському, Чернігівському та Донецькому напрямках. На фронті виконував обов’язки робітника інженерного відділення в/ч А4806. За позивний обрав собі «Кочан» – через співзвучність із прізвищем. Як би не було важко і сумно, Кирило Валерійович намагався ніколи не скаржитися. «Ми сильні. Ми переможемо!», – промовляв він як особисту молитву…
Заповітною мрією чоловіка після повернення додому була нова машина, на якій велика і дружня родина буде їздити на відпочинок. Рибалка, норовлива річка Тиса… Рідні обличчя дружини, доньки та онуків. Такі мрії допомагали триматися у складних (а іноді – нелюдських) фронтових умовах.
За відданість військовій присязі, особисту відвагу та патріотизм Кирило Кочанов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. Користувався високим авторитетом серед бойових побратимів і керівництва. 13 січня 2026 року захисник отримав складні тілесні ушкодження, внаслідок влучання fpv дрону. Проходив лікування у Києві… Доля відміряла йому рівно 54 роки життя.
Штаб-сержант Кочанов Кирило Валерійович помер у свій День народження, 25 січня цього року… Схиляємо голови у пошані та скорботі за Героєм. Вічна пам’ять воїну Світла!
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.