Коваленко Євген Іванович народився 22 січня 1988 року у місті Шостка, мав сестру та брата. Навчався у загальноосвітній школі № 1, пізніше – у Шосткинському профтехучилищі № 19 (за спеціальністю «Столяр»). За словами рідних, Євген в юності захоплювався музикою і був душею компанії. Вміння цінувати дружбу збереглося у нього на все життя – він завжди намагався підтримати інших, допомогти їм всім можливим.
Тривалий час чоловік працював у сфері будівництва, мріяв побудувати затишний дім для себе та найріднішої людини – мами Ольги Василівни. Ще однією яскравою рисою характеру була любов до тварин – Євген ніколи не міг пройти повз безпритульних “чотирилапих”, годував їх, а частенько і забирав додому.
Останні роки наш земляк проживав з мамою в с. Короп Чернігівської області.
Початок повномасштабної російської агресії сприймав дуже емоційно та близько до серця… Особливо турбувався про тих, хто змушений був покинути рідні домівки і рятувати життя в інших куточках України. Внутрішньо переміщених осіб, «переселенців» він підтримував і теплим словом, і останньою копійкою. «Їм ще гірше, ніж нам! А нас Бог не залишить голодними!», – гаряче переконував він знайомих…
На військову службу Євген Іванович був призваний 31 березня 2025 року, після проходження навчання був відправлений на Донецький напрямок. «Не переживай, все буде добре! Я обов’язково повернуся!», заспокоював він матір.
Напередодні своєї смерті Євген будував плани на майбутнє, збирав додому посилку зі своїми теплими речами. «Вони ще мені знадобляться!», – промовив він.
Солдата Євгена Коваленка не стало 1 червня – не витримало серце…
Схиляємо голови з вдячністю за захист України та кожного з нас! Вічна пам’ять воїну Світла!
За матеріалами очільника Шосткинської громади Миколи Ноги.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.