“Батько наш – Бандера, Україна – мати, ми за Україну будем воювати!”, – це слова пісні, яка стала сучасним хітом та інструментом протидії російській пропаганді. Сьогодні, 1 січня 2025 року рівно 116 років від дня народження Степана Андрійовича Бандери, відомого лідера українського визвольного руху.
Ставлення до Бандери у суспільстві неоднозначне, а про його особистість створено багато міфів та домислів. Про неординарну особистість в історії українського національного визвольного руху ми говорили напередодні дня народження Степана Бандери з членом політичної партії “Народний Рух України”, головою Сумського обласного відділення МГО “Міжнародне товпариство прав людини – українська секція”, Михайло Скориком.
Пан Михайло розповідає, що за всю історію України було три людини, яких боялася й продовжує боятися московія. Це Іван Мазепа, який жив більше як 300 років тому, дргий – це Симон Петлюра і, звичайно ж, Степан Бандера.
Мені прийшлося прожити у росії 10 років, так я не один раз чув у бік українців, і на рахунок себе теж, що ви “петлюрівці”, “бандерівці”, “мазепинці”. Чому вони так їх сприймають? Тому що, це три людини, які були віддані Україні, знали як її захистити і як за неї боротися, – говорить пан Скорик.
Для російських окупантів та пропагандистів ті, хто бореться за незалежність України – це бандерівці, і ті, хто носить вишиванку – теж бандерівці, незалежно від того, якою мовою вони говорять і якої релігії дотримуються. Це кліше було у ворожій пропаганді десятки років, існує й зараз.
Для росіян Бандера є “антиіконою”, адже це один із найвідоміших і найуспішніших символів визвольного процесу на пострадянському просторі. Тому ворожа пропаганда зробила його втіленням усіх борців проти окупації. Для російських пропагандистів легше боротися з однією людиною, ніж визнати волелюбність усіх українців: мовляв, якби не Бандера, то українці не боролися б.
Як розповідає Михайло Скорик, для патріотично налаштованих шосткинців 1 січня – це був день, коли вони збиралися для проведення смолоскипного зібрання на площі міста, вшановуючи провідника організації українських націоналістів.
На останноьму зібранні, світлої пам’яті Мирослав Ляшок зачитував клятву бійця разом зі всіма, хто прийшов на смолоскіпну ходу,- згадує пан Михайло.
Останнє смолоскіпне зібрання у Шостці відбулося 1 січня 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення росіян. Тоді на площі зібралося до ста чоловік, аби вшановути пам’ять лідера визвольного руху. І вже буквально через півтора місяця потому багато хто з них взяли до рук зброю, щоб протистояти ворогу та звільнити захоплену українську землю.
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.