“Треба трудиться”, — так про секрет свого довголіття говорить Ганна Кравченко зі Спаського на Кролевеччині. У червні жінці виповнилося 100 років. У Ганни Іванівни є донька, дві онуки, чотири правнуки, троє праправнуків. Із найменшим праправнуком 99 років різниці.
У свої 100 жінка веде особистий щоденник, який нікому не показує. Туди ретельно записує найголовніші події родини та села. А ще пані Ганна любить працювати на городі — рік тому сама вирощувала та сапувала полуницю. Каже, хоч їй уже і 100, проте день народження може святкувати двічі. Про цю загадку та історію свого життя — ювілярка розповіла Суспільному.
З самого ранку до хати приходять гості. Серед них — мати чоловіка онуки пані Ганни.
–Здрастуйте, свашечко. Ой Боже мій, ой, дорогенька моя. Поздравляю із столєтієм.
–Оце вже після того, як столєтіє отбудеться, тоді вже умирать думала. А тепера роздивилася, то мені ще треба жить і жить.
22 червня Ганні Кравченко виповнилося 100 років. Насправді, каже ювілярка, святкувати можна двічі.
Оце як сказали, шо у Германію братимуть мене, да теє… Ми ховалися — і все. Мати тоді все бросила, та до лікаря пішла. Попросила, шоб він написав, шо я льогкими больна. І мене в Германію тоді не взяли. І моя мати тоді ж записала мене 1925 року народження, а не 1924. А тоді стали як вже в Германію забирать, ми ховалися і по лісах, по хатах, і скрізь. А тоді послали нас у Росію на роботу — робить дорогу залізну, шпали, — згадує ювілярка.
Так справжній день народження пані Ганни – 22 грудня. Вона росла у багатодітній родині. Ювілярка пригадує братів і сестер: “Мотря, Кулина, і чотири хлопці – Тишко, Прокіп, Андрій та Іван”. Пані Ганна пригадує свою молодість.
Молодими як були, у мене було подружок 29, а я 30-та. А коли вже гуляли по вечорницях, по хатах. Хоть наймали хату, дак ходили. Дак було, кажуть: “Ідьомте до повкопи гулять. Повкопою нас називали, бо 30 же – повкопа, і нас 30. Дак оце вам по правді скажу – 29 душ, да нема не однієї душечки, одна я осталася, — каже жінка.
У 1947 році, згадує Ганна Кравченко, зустріла свого чоловіка та прожила з ним 47 років. “Я з їм не гуляла. А так посватали і я пошла”, — пригадує ювілярка.
Наскільки я знаю, із маминих розмов, із бабусиних — вона ніколи з ним не сварилася. Десь якась сварка – все, бабусі немає. Вона каже: «Ти знаєш, як? Настя, все дуже просто. Хочеш, щоб у тебе в сім’ї все було ідеально, ніколи не з’ясовуй із чоловіком відносини. Він тобі шось говорить, а ти ото погоджуйся, завжди погоджуйся з ним, але роби по-своєму, — пригадує пораду прабабусі Анастасія Гурікова.
Пані Ганна каже: працювала все життя.
Робила я в ланці. А тоді робила – молоко собирала по людях. Запрягала коня і одвозила. У корчмі робила і продавцем у школі. Тоді я зі школи і пошла на пенсію, — пригадує Ганна Іванівна.
Рік тому, у свої тоді ще 99 років пані Ганна вирощувала полуницю та сапувала її.
У тому році тільки відер 11, мабуть, чи може більше клубники. Ми уже не знали, де її дівать. У людей клубники нема, а у нас бабушка у 99 років виростила, – пригадує розмову з прабабусею Анастасія.
Ще жінка каже, любить вишивати і співати. Рідні згадують про улюблені моменти з бабусею.
Держали дуже-дуже багато гусей. І я любила цих гусей з бабою пасти. А особєнно, якщо ще торбу… У нас гора є. На тій горі сідали і їли ту торбу. Ще вона дуже смачні налисники пекла. Ні у кого такі не виходили. І смачний варила борщ. Смак дитинства — сядемо вже ввечері, нажарить вона сала, яєць, картошкі. Ну це сільське життя, — згадує онука Ірина Щербань.
Пані Ганна каже, має одну дочку, двох онук, є правнуки та праправнуки. У родини 5 поколінь жінок. З найменшим праправнуком у жінки 99 років різниці.
На запитання, чи вважає 100 років великою датою, каже: “О-ой, багато, ой багато. 100 год це прожить ще – велике діло”. Пані Ганна ділиться секретом свого довголіття: “Я якось жила у мирі. У мирі жила – ловко. Не любила брехать, а жила по правді. По совісті нада жить. Треба шо — трудиться”.
Фото Суспільне Суми
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.